Shiva Rider

Пристрасть до міцних напоїв та тютюну, на перший погляд, не дозволила б козакам мати добре здоров’я, та не варто поспішати з висновками. Середня тривалість життя тогочасного пересічного європейця – 60 - 70 років, що поступається тривалості життя запорожця, якого оминула загибель в бою. Його вік сягав 80 - 90 років. І нерідко траплялося, коли козак жив більше за сторіччя і навіть у глибокій старості зберігав дієздатність і вміння піклуватися про себе самостійно.

В приміщенні козак ніколи не курив (бо в курені, хаті чи землянці – Бог), а тому більшу частину доби проводив на свіжому повітрі, і шкода від диму послаблювалась. Та головне - козаки додавали корисні трави до тютюну, отже, паління ставало засобом, що покращує стан здоров’я, а не навпаки. Полин, чебрець, м’ята, борщівник – такі компоненти входили до вмісту козацької люльки, саме тому запорожці майже не хворіли на астму і бронхіти, до того ж вважається, що таке куріння було здатне знизити тиск, заспокоїти нерви, поліпшити апетит, сон і навіть зір. Тож сучасний курець не може порівнюватися із козаком! А щодо алкоголю, то п’яниць на Січі не було, хоч у мирний час козаки не відмовлялися від чарочки. Та вжити міцний напій, наприклад, у морському воєнному поході означало покинути палубу посеред неосяжного моря. П’яничку просто викидали за борт. Тож кожний запорожець протягом тривалого часу не вживав алкоголю взагалі – поки займався своєю професійною справою, тобто перебував на війні. Горілка використовувалась у походах лише як ліки. Від лихоманки допомагав напій з горілки і гарматного пороху чи попелу.
Рослинні ресурси поважали за часів козаків. Саме з них здобували українські воїни життєвої сили. Після ранкового купання козак ще мокрим заходив у хащі квітучих рослин (бажано злакових) і перебував там деякий час, щоб пилок укрив шкіру і наділив організм силою та здоров’ям.
Джерело: "Україна козацька"